Упало дзеркало до долу,не бачити йому вже світ.
О доле,моя бідна доле,не буде щастя ще сім літ!
Сім років,а чи хватить сили,
душа,немов би постаріла,
не хоче ждать щасливі дні.
А як же хочеться мені затишку,злагоди,любові,
щоб діти виросли здорові...
Нестерпна біль мене пече.
Мо через те,що кров тече?
Від дзеркала кусок лихий порізав палець мій до крові.
Рана в мене зовсім не болить,калюжа крові на землі блищить.
Я перед Богом знов грішу.
Бо знову в нього небуття прошу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370384
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2012
автор: Палагія Русич