Ви не судіть мене,я вас благаю!
І не судіть мене, що так живу.
Чого гріха таїти - не кохаю.
Хтось у любові тоне - я пливу.
Не думайте,що хвиля не накрила
й не намочила русих кіс моїх.
Душа боліла,серце так щиміло,
а скільки очі виплакали сліз!
Вже в котрий раз опале листя дуба
нагадує про вічную любов.
Хоч називав мене ти завжди Люба.
Чого ж із болем в скроні тисне кров?
Мабуть хотілось "мила" і "кохана"
"єдина","ніжна"-це почути з вуст.
Була для тебе,знаю я,бажана,
та знав ти міру,щоб не втратить глузд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370055
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2012
автор: Палагія Русич