Ні, не холодно, навіть не боляче,
Ну, що ти хвилюєшся? нас вже нема.
І схотілось пройтися босою,
Що мене навіть дощ не злякав.
Скільки ще мені дихать туманами?
Скільки весен чекати, скажи?
Щоби раптом одного весняного
Мені в очі сказали: «Цвіти!».
А сьогодні, порою осінньою,
Не чекаю нікого, повір.
Хочу раптом годиною пізньою
Надіслати тобі сувенір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369059
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2012
автор: Нелогічна а*