Я знову саджу дерево вишневе,
Хоч його не рубайте,будь ласка, лишіть!
Прийми його,ласкава земле.
Я вірю - буде в нього цвіт.
А може доживу і до плода.
(Як хочеться бодай раз той плід зірвати!)
Я вже не буду більш сумна,
Я буду щастя мати!
Бо я садила яблуню і грушу:
Яблуня засохла, а груша десь втекла.
Ох,скільки я терпіти мушу?
У цьому лісі дерева нема.
Тож вишенько,будь така ласкава
Не засихай, хоть трішки поцвіти.
До тебе я так сильно не кохала.
Я буду тебе,як дитину,берегти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368489
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2012
автор: Ада Синьоока