Колись лиш погляд через призму чорно-білу.
Рожеві окуляри? ні... не одягав ніколи.
Не раз доводилось вмивати душу заржавілу.
У склянці зі смаком, та не лише від кока-коли.
Не раз доводилося бігти із промінням першим.
У ті місця, де не чекав ніколи та й ніхто.
І біготнею ступні ніг асфальтом стерши.
І в тілі діри самотужки бив, мов долотом.
Сьогодні погляд крізь ту ж саму призму...
Його немає вже давно... там щезло все.
Там залишИлись ті, котрі наповнені ідіотизмом...
Просіяв їх, повибирав грудкИ з життєвого есе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368183
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2012
автор: fuko`