Немає грішним в пеклі більше місця,
Натомість майже порожньо в раю.
Ніч тепла. Полум’яний місяць.
Я п’ю.
Дивитись гидко на облудні хащі,
Так солодко, коли десь чуєш «Хрусь!».
Не бачити б мені цих душ пропащих,
А я дивлюсь.
Десь наплодилось стільки цього бруду,
Прибити б автора обману й хтив.
Та лиш руками я розвожу худо,
Бо сам створив.
Тепер я просто п’ю, п’ю до нестями.
Не корегую. Онімів, осліп, оглох.
Прокляті будьте! Йдіть до біса мами!
Я вже не бог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367819
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.09.2012
автор: Іван Блиндюк