Ніч загадково шепоче романи...
Ти знаєш, подібне, що було між нами...
Так ніжно , в голові з метеликами,
З твоїми сльозами, з моїми істериками...
І хочеться слухати з ночі до ранку...
А потім, прокинувшись десь на світанку,
Минуле згадати, поринути в літо,
І бігти по полю, минаючи квіти...
А потім з розгону летіти у жито,
Зривати з землі неземні сині квіти.
Так ніжно і легко в обійми упасти...
Спасибі за казку, що звалася "щастям"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2012
автор: Оля Смілянець