Той стук підборів по людським крижалям,
Той невблаганний, ненаситний звук.
Цокоче в вухах грізним немовчанням,
Холодним кроком зморщених недуг.
На склі людськім видніється гармидар
Уламки дум, погашені в вогні.
Вона іде. І бруд на черевиках
Зриває зорі на скляній душі.
А час біжить великим, хижим звіром.
Дощі пройшли, але не змили плям.
Підборами пробиті в тілі діри
Я все ж, напевно, звірові віддам.
Цівки думок закручені в спіралях
В своїх орбітах вище здійнялись.
Пробігла Доля по людським кришталям
І дні з роками тихо обнялись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367540
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 29.09.2012
автор: Жабокрик