О, як же марно витрачаємо життя.
На заздрощі, на лінь, на обіцянки…
Де сенс? Де логіка? А почуття??!
Де справжнє щось? Лише обманки!
Обманки-люди… Привели в життя
Лиш аморальність, наче лихоманку,
І володіють кожним з наших «я»,
Вбивають душі тихо на світанку.
І шлях, що вивільнить з цього млина
мабуть в гарячих і палких серцях,
Бо доля наша ще у нас в руках!
І воля наша в нас завжди єдина!
І доки сонце сяє в небесах
Іще не вмерла Україна!
́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367453
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2012
автор: Аліна Звіздецька