Знову слова набігли - я пишу...
А чи потрібно це комусь? - Не знаю…
Можливо перед вами я грішу,
Та я себе ніколи не картаю.
Слово злетіло - думка полилась,
На новий вірш родилася надія...
І де ж ті рими в голові взялись?
Неначе дійсно Муза ними сіє.
Ви мене просто, люди, не судіть,
Для мене вірш неначе янголятко,
Я знов пишу і це чудова мить,
Їх я залишу правнукам на згадку!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367432
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2012
автор: Віталій Назарук