Наодинці буває тривожно,
Мимо линуть омріяні дні.
Скільки їх? Полічити не можна –
Всі до cкону належать мені.
За вікном тихо падає листя,
Краплі сірі по склу ледь пливуть.
На сосні скрипить в’їдливо птиця:
“Не прийдуть, не прийдуть, не прийдуть».
То брехня! Але, може, так треба?
Я – один, і зі мною журба.
Я її відганяю від себе,
Але їм чи потрібна вона?
«Не прийдуть, не прийдуть…», - скрипить птиця.
Але вже на стежині лісній
Вирізняю знайомі обличчя
І онука… Такий він смішний!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367081
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2012
автор: Г. Король