Засяє зірка кольором прозорим
Та промінці не довго буде колихати
Ми закриваємо чотирма стінами простори
Кожен в своїй коробці буде спочивати
Ця країна ненька помирає з молоду
Вже підгнивають юні корінці
Тут люди загинаються від страху і від холоду
Не мають сенсу ці дрібненькі папірці
Дзвінка і кольорова наша мова
Та люди роблять другорядною її
Русифікатор станом як умова
Передбачає завтра кожної сім'ї
Моя країно знаю ти стомилась
Переділяють навпіл і розривають на шматки
Слоьзами ненависті горя ти віками милась
І ти не зхочеш вже щоб було навпаки
Тут жителі киплять і розплавляються
Одні сують всі кошти в гаманці
А інші з безвиході зпиваються
Гниють з людей країни корінці
Жадоба бандитизм чи варто в двір виходити
Як вийдеш то чи зможеш ти дійти
Нема надій нема чого знаходити
А як є страх не може буть мети
Такі вже люди які не бачать муки
Вони усе машинами шуршать
А інші сидять і простягають руки
Від голоду мерзенного тремтять....́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367032
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2012
автор: BloodZero