сірий вітер в скроню
ворон шурнув в крону
листяної хвилі
й ні душі на милі
періщить дощ холодний
на святі я сторонній
липкий чорнозем під ногами
де ж спільна мова в мене з вами
ви наче з іншої планети
я ж мабуть буду із комети
бентежний спокій і добро
залізти глибше у метро
в куток вагончика забитись
і полетіти камнем вниз
без світла, без тепла, без сміху
нарешті відшукати втіху
вхопити, в голову встромити
навіки втішеним лишитись
щоб душу лиш ніхто не ранив...
на завтра більш ніяких планів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366446
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2012
автор: Бо Негатив