Ти згадай, як в Дніпрі той вінок,
Що сплели ми з кленового листя,
Десь поплив у блакитну чужу далечінь (2 р.).
А ми, юні такі (це було?),
Вдвох завзято тікали зі школи
І ховалися в липи привітную тінь (2 р.).
Осінь та, світла, юна, як ми.
Ще живе в моїй пам”яті досі,
Що, як пташка, звела в ній пухкеньке гніздо (2 р.).
І ще дотик несмілий руки
Та гарячі невпевнені губи
Залишили в ній слід, не затопче ніхто (2 р.).
Відлетіли, як сон, журавлі.
І та осінь далека на крилах
Їхніх сумно полинула в інші краї (2 р.),
Як і жовтий вінок по Дніпру,
Що втонув у крихкому тумані,
Як і погляд очей незабутніх твоїх (2 р.).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366257
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2012
автор: Ліоліна