Світанками холодними падає під ноги…
осінь, галерея снів не змінна безліч років,
ще зелене листя, та лежить вже край дороги
і більше нікому не потрібне… ось він спокій…
Сонне сонце в павутинні путається, літо
бабине нитками, чіпляється у волосся,
туман падає із небо, мов мука крізь сито,
ну а далі буде дощ… і ти немов би босий…
Вкотре небо розсікають сполохані ворони,
і каркають й кружляють і всі парки мов не ті…
Вже тепло не йде до нас з далека, з закордону,
осінь із світанками, палає й плаче в висоті…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366072
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2012
автор: Юра...