Війнули холодні, колючі вітри,
Мороз посріблив пелюстки хризантем.
Ми поруч у двох чарівної пори,
Замріяним садом замріяно йдем.
Нам листя опале шепоче згадай,
Літата молоді і квітучий розмай,
Ті дні неповторні, і череду мрій,
І все, що згубилось за плином подій
Ми весни удвох зустрічали не раз.
У парі зустрінемо болісний час.
І горе, і радість, і тугу і біль
І долю, й недолю розділем навпіл
Хай виють вітри, нехай осінь дощем,
Свій шлях до кінця, ми з тобою пройдем.
Мій друг, вірний друг, ти і я два крила.
Нас доля у пару навіки звела.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365891
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2012
автор: євген уткін