Один – єдиний подих вітру.
Дуне – і раптом сніг іде з
Усміхнених пушинок світлих,
Весела хмарка шлях знайде.
А що ж? Ті легкі парашути
Несміло сіються дощем.
Чарівним, легким. Не забути.
І не відкинуть в серці щем.
Куди летять? – Щоб сонця чисті
На землю сіялися знов.
А їх голівки золотисті
Так сяяли, немов любов.
А поле сонць – то поле віршів.
Летять хмаринками, легкі
І незабутні, найтепліші.
Я їх читаю залюбки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365575
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2012
автор: Ліоліна