Так раптом осінню трапляються дива
і край дороги заблищать останні роси.
В самотній смерті обертаюсь до життя,
як ті покинуті у морі альбатроси...
Пірнаю там, де непідступне мілковиння,
де неодмінно хтось присяде в мілину.
І буде поряд до сезонів потепління -
я вдруге виживу і мрію не втоплю!
Я полечу, де вже квітують абрикоси.
Де стигле небо виливається в бокал.
Та є властивість у високих хмарочосів -
згори донизу в геть нежданий всім фінал...
Я знову втретє обернуся до життя,
як прийде осінь і впаде барвисте листя...
В дивах не завжди все зійдеться до путя,
бо протилежності для цього і сплелися!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365498
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2012
автор: Ліна Біла