Звичайне слово, але так болить!
Настільки в душу боляче попало.
Тепер страждаю і вона щемить,
На світі наче кольорів не стало.
Все посіріло і цей сірий дощ,
Спроможний сльози тільки заховати.
Палкі слова із наших спільних прощ,
Ще будуть довго в пустоті лунати.
Все розумію, але серце ні –
Змиритися не хоче і сприйняти,
Що скоро вже настануть такі дні,
Коли тебе не зможу обійняти.
Тебе кохаю, знаю, що ти теж
Терзаєш душу з розпачу і болю.
Чому кохання, що не мало меж,
Лишилось болем не змінивши долю?
Кохання біль нестерпний і німий,
Випалює , спустошує, мордує,
Мене щоночі цей кошмар страшний,
За помилки життя мого катує.
20.07.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2012
автор: Мирослав Вересюк