Відлітають сни крізь пальці
своїх ніжно-трепетних рук.
Все навколо цвіте востаннє,
й вітер теж вереснево вщух...
Сидьма зорі свої дієзи
розсипають. Ковток тепла
випиваю і йду по лезу
невзаємності... ще жива.
Не шкодую в цім чеканні,
що любов - це любов німа!
Не взаємно вмира кохання...
Певно істина є така.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364788
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2012
автор: Ліна Біла