Знову осінь барвиста сипле дощик іскристий,
Прохолодою віє – де ж ти літо моє!
Тебе зву і гукаю, та немає, немає,
Жовтий лист опадає заколисує все.
Так приємно згадати – літо входить до хати,
З теплим подихом лісу струменять голоси.
Знайдеш слово шалене, щоб згадати про мене
І теплом зігріває ніжний дотик руки.
Твоя посмішка, врода і зникає свобода
Хочу бути в полоні твоїх ясних очей,
До нестями кохати і тебе цілувати
У букети складати щастя літніх ночей.
Казка швидко минає і тебе вже немає
Загубились по світу ті юнацькі роки...
Тільки серце згадає – наче жар запалає
І зникає, зникає наче сон назавжди.
Може тільки здалося, восени не знайшлося
Для закоханих сонця і людського тепла.
Листя вже опадає, як про тебе згадаю,
Грудень все покриває і надходить зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364674
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2012
автор: Кумартун