Як часто робимо ми помилки?
Причина й привід, зазвичай, розмиті,
Одному хоч на голові теши кілки,
Впаде на іншого пір’їнка – вже не може жити.
Кнутом сьогодні, завтра калачем нас помани,
Підемо без вагань – це перевірено на протязі людського роду,
Закон цей діє, незважаючи на статус, в ньому всі – «пани»,
Довіримося швидше – не своїм, а заздрісному та байдужому уроду.
Хтось десь побачив і про когось, оцінивши, щось сказав,
Не заглядаючи у суть, хоча вона йому і не потрібна,
Якщо у тебе краще, подумає про себе: «Ліпше я б й не знав»,
Для всіх і навіть рідних повість то – авторитетна.
Ні не ведіться на пусті, чужі, без сенсу балачки,
Не в школі ми отримувати оцінок від бабусі,
Нанизуйте ви власний, викоханий бісер на гачки,
А розсипати! Ні! У новому, живемо, століття, дусі.
Так! Геній той – хто має вільний час,
І невідомий йому голод,
А може з лінощів, чи проти течії пливе від нас,
Міняється постійно в серці й голові то полум’я, то холод.
Антиматерія в мізках,
Можливо, здатна світ перевернути,
Породжує як правило зневагу й страх,
І при житті, нікому непотрібний, всі стараються зігнути.
Учися на чужих помилках й не хвилюйся так,
Буває досвіду із зовні недостатньо,
Потрібно іноді самому мордою прочирити асфальт,
І хай процес болючим буде, а не результат, буквально.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364242
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2012
автор: Тетяна Гулевець