Завждú весела і сумна.
Є друзі в неї, та одна.
Сміх на губах – сльози в очах.
Вона в реальності й у снах.
Не божевільна вона. Ні.
Лиш тоне в болі, тоне в злі.
Навкруг – такий жорстокий світ.
У ї́ї мріях – ввись політ.
Для неї мрія – світло свіч.
Життя реальне – темна ніч.
Хто винен в цьому? Чом вона
Не зрозуміє це сама?
Чому не скаже: «Винна я,
А не вони, а не життя!»
Чому вона не визнає
Помúлки ті, що бýли й є?
Помúлки не чужі, свої,
Що повторя́є й уві сні.
Не хоче знати це вона –
Й в душі своїй завжди одна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363992
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2012
автор: Тетяна Мерега