Поїзд далі не їде,
А ти б - до кінця Землі,
Щоб поменше людей
І побільше туманних ранків.
ПросипАти крізь сито
Слова не свої-свої,
Щоб театри тіней
І сади на заміну парків.
Поїзд далі не їде,
А ти - на краю пустель.
І пісок-не пісок,
Наче розсип розбитих замків.
І лише піраміди
Вже вічність не ждуть гостей.
Сам для себе пророк,
Висуваєш себе за рамки.
Поїзд далі не їде...
І ти. І пустий перон.
Божевільні думки,
Буревієм, як жовте листя.
І ховатися ніде,
Закінчено марафон.
І листи від руки
Розлітаються. "Ми здалися"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363825
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.09.2012
автор: Олександр Гриб