Учора сушили цибулю.
Її полисілі боки сміялись до сонця,
Грілись, впивались теплом.
Вона загравала з стареньким котом,
Не знаючи, що завтра Льонця
Вкоротить їй життя в борщу каструлі.
Льонця очищала цибулину :
Роздягнула, а потім дрібно-дрібно посікла,
Обличчя скрививши, одначе,
Й ридаючи немов дитина,
В якої мама щойно цяцьку забрала.
Не кожен вбивця над своєю жертвою так плаче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363677
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.09.2012
автор: Катя Фея