Вона чекає. Він не йде.
Її сльоза летить униз.
А в мріях він її веде
Туди, де щастя – не каприз.
А мрія дівчини – це сон.
Це – світлі райдужні сторíнки,
Де все йде тільки в унісон,
І разом серця половинки.
Вона чекає. Він не йде.
Іронія в його очах.
Насправді він її веде
Туди, де вічні тьма і страх.
Іронія – це не усмíшка.
Це – довгий біль і тихий жах.
Що слово – знов і знов насмішка.
Ще гірше, ніж в кошмарних снах.
Вона чекає. Він не йде.
Надія в’яне, мов квітки.
А в нього серце кам’яне.
Він квіти топче залюбки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2012
автор: Тетяна Мерега