Як часто живемо в своєму ми світі,
Зганяємо роки, як з ока сльозу.
Сьогодні, можливо, ми в пишному цвіті,
Та завтра – бадиллям сухим під косу.
Комусь за стіною – мов в колесі білці,
Хтось слізьми зайшовся чи круком кричить.
Та крутимось ми у своїй лиш тарілці,
Лапаємо щастя пульсуючу мить.
А роки спливають, як води в озерце,
Їх плин не вернути - ідуть в глибину.
Можливо, потрібне комусь наше серце?
Відкриймо його, щоб пустить доброту!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363611
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.09.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)