Коні біжать, збиваючи копита,
Підкови загубивши на землі,
Через зелене, ледь зійшовше жито,
Летять не залишаючи слідів.
Бігом до річки, де вода, як криця,
Де пахне лепеха і очерет,
Яка краса, не можу надивиться,
На красенів бігучий силует.
Як пишна грива, мов туман синенький,
Летить на спину білого коня,
А вітер наче грається легенько,
Його до річки швидше підганя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363470
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2012
автор: Віталій Назарук