Вони малювали картини шприцами
І слухали музику моргу
Він клявся усіми святими отцями
Вона - думками з башоргу
І все наче йшло досить гладко і тихо
Тахта є, щоб вдосталь потрахатись
Цих двох оминало всіляке лихо
Ці двоє уміли барахтатись
Та раптом в неділю морозну і злючу
Одного зимового ранку
Прийшов він геть п'яний, сповзав на поруччях
Вся пика у рештках сніданку
Із розпачу може, з великої люті
Він хутко дістав запальничку
Як символ любові - скляночки дуті
"Помремо ми разом, сестричко
Чи ти, сука, думала що "па любові"
то тільки лизатись і трахатись?-
(Тут нотка стрьому пробігла у мові)
- і нічого більше тут плакатись"
Уже вечеріло. І сніг лежав муром
Між зорями і землею
Електрички вкривали людей сірим дуром
Наче випари рідного клею
Чудові, брудні, обгоріли та милі
В снігах силуети два алії
Ось тобі відповідь божій силі
Ось тобі наші реалії
А Будда, цікавлячись рІзними ножами
Не бачив як тихо пустили коріння.
Десь там, за іржавими гаражами
До них приплило воскресіння
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363443
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2012
автор: Дюша Веселош