Забирай свої мрії й тікай вже від мене подалі.
Не лишай обіцянок. В слова я не вірю. Дарма?
Тобі не зрозуміти самотності, може, й печалі.
Ти щасливий, тому що її в тебе зовсім нема.
Починай все спочатку, ти ж любиш мене залишати:
В мережі чи на вулиці, в серці, а часто в думках.
Краще вітряним бути. Нікого в житті не чекати,
Не бажати тих зустрічей десь у рожевих там снах.
Видаляй мене з всесвіту: буде простіше так жити.
То лиш в мене кожнісінька спроба - то завжди є крах.
Бо нелегко без тебе. Не можу минуле лишити.
І ця прірва між нами - то мій особистий лиш страх.
Краще просто вирішуй. Вбиває мене невідомість.
Та невже надто складно? Вагаєшся? Щастя нема?
Опустися на землю. Збуди свою п'яну свідомість.
Осінь трішки невдала. Коли уже буде зима?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362801
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2012
автор: Fairytale