Холодний вітер грайливо підіймав моє волосся,
посмішка із краплею болю та суму, та знаєш,
все, що навіть не снилось - несподівано збулося,
бо збуваються сподівання, коли вже не чекаєш...
За чашкою чаю з малини, кориці та м"яти,
небайдужі погляди малювали сотні картин,
дочекалось щастя свого дня, бо вміло чекати.
На фоні сірих днів черга наших яскравих хвилин.
Кілька коротких побачень, десятки пізніх дзвінків,
варто - не варто - вчорашнє недоречне запитання,
осінній теплий ранок сьогодні нас щасливими зустрів
з надією, що ти лиш мій, а я твоя, твоя остання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2012
автор: Наталя Кушнір