Мить зникає... ЇЇ не зловить,
І прожити роки треба спішить.
За спиною чую невпевнені кроки,
В голові вимикаю світло,
Думки ховаю сама від себе,
Лише ясність мені треба!
І ці сірі будні без емоцій
Сили повільно відбирають,
А я тільки хочу поглянути в очі
Дивні, незвично гарні і живі.
І так повільно образи зникають,
Безслідно тануть під звуки мрій.
Сльоза солона по щоці біжить,
Душа безсила у кутку сидить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361251
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2012
автор: Журавель Яна