Я сьогодні у мами була на могилі.
Розповіла про те, що у серці живе.
Такі ніжні матусині очі і щирі
Все дивились і слухали тихо мене
Із портрета, що вирізьблений на надгрібку,
А уста затужили, сплакнула душа.
Запалила свічу і поставила квітку -
На обличчі усмішка пробігла легка.
Як мене розуміла, як жила, матуся,
Її слово тверде і любов не мине.
Як спіткнуся коли, упаду – піднімуся,
Бо матусі молитва врятує мене.
Скільки поряд надгробків. Знайомі всі лиця,
Ще недавно ходили по рідній землі.
Чи робили вони так усе, як годиться?
Як їм там, в небесах, у стрімкій далині?
Наше також колись упокоїться тіло.
У землі свій притулок останній знайде.
Все залишимо те, що нам очі так гріло,
Лиш душа про життя звіт увись понесе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360908
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)