Це не дивно, що ти поринаєш у мої безмежності,
Котрі виміряли - в міліметрах - вже вздовж і впоперек.
Ти не знаєш цього, але це є початком залежності, -
Мої очі - то голки, а рими - важкі наркотики.
Це не дивно, що ти ховаєшся в мою істину,
Захаращену хрипом, занедбано-нелікованим... -
Ти не клаптик мене - вґамівного, брутального, пізнього... -
Я - основа, а ти - всі прилеглі до мене сторони.
Це не дивно, що нас вже давно нарекли дурнуватими -
Жертвами мильних бульок у дзвінко порожніх головах...
З задоволенням вип'ємо ще по чашечці - реплік з матами -
Вони значно смачніші за "пінаколаду" Бетховена...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360091
Рубрика:
дата надходження 27.08.2012
автор: Юра Васюта