Матусю, рідна, журишся... Чому?
Леліє чорнобривці осінь,
Та ти, як безліч сподівань тому,
Така нестримно-юна й досі.
А знаєш, мамо, я ж іще мала.
Дозволь, сховаюсь у долоні -
Сльозами вимолю з чола
Твої тривоги невгамовні.
Пригадуєш, мамусю, пíсні ті,
Колисані у теплих зливах?
А наші мрії звабно-золоті
У насінинках чорнобривих?
Повіриш, нене? - Бережу сама
Насіння те в душі-торбинці.
Усе для доні...
Вірю – і вона
Також полюбить чорнобривці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359758
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2012
автор: olesyav