Не кради від неї світла,
Хай побачить цвіт калини.
Не кради від неї вуха,
Хай почує спів пташиний.
Не кради від неї радість,
Хай засяє, наче зірка.
Не кради від неї смуток.
Хай поплаче, коли гірко.
Не кради від неї роки.
Хай на кожную сходинку
Наступає, коли кроки
Робить вгору і крокинки.
Не кради від неї ласку,
Бо вона її рятує.
Не кради від неї казку,
Хай вона її чарує.
Не кради від неї мудрість,
Без якої не навчиться.
Не кради від неї силу,
Бо вона їй пригодиться.
Не кради від неї віру,
Бо без віри світ пустіє.
Не кради від неї міру,
Згорбиться або змаліє.
Не кради від неї мову,
Щоби рід не споганився.
Не кради від неї краю,
Бо це місце, де вродився.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359656
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.08.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)