Переді мною – той, кого любила,
Кого не раз я про любов молила,
Хто став для мене ідеалом вічним,
Омріяним, жаданим і безгрішним.
Чому ж до нього серденько не лине?
Чому за ним душа моя не гине?
Чому не хочу, щоби збýлась мрія?
Чому про нього не жива надія?
Чи не тому, що здатні всі міняться?
Чи не тому, що на помúлках вчаться?
Переді мною – той, кого любила,
Кого не раз я про любов молила,
Хто не кохав – й навчив мене страждати,
Надіятись, благати й проклинати.
Чому ж сьогодні дивиться на мене,
Немовби хоче пригорнуть до себе?
Чому в його очах іскра кохання?
Чому читаю в порухах бажання,
Що у його думках лише родились,
А у моїх раптово так змінились?
Чи не тому, що він – не він для себе?
Чи не тому, що я – не я для мене?
Переді мною – той, кого любила,
Кого к о л и с ь я про любов молила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2012
автор: Тетяна Мерега