Захотілось тобі подзвонити.
Та на небі нема телефону.
Це вже вкотре. І що з цим робити?
Забуваю. Так буде до скону.
На повіках сльоза забриніла.
Давить в грудях комочок до щему.
Немов вперше, я знов зрозуміла,
Що пішов ти давно до Едему.
За тобою поплачу дощами.
Світлі спогади висушать сльози.
Поговорю з тобою віршами.
На могилі залúшу дві рози.
Помолюˊсь за твою світлу душу.
Усміхнуся: живий ти у серці.
Ну, а зараз іти вже я мушу,
Повертатися до круговерті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359510
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.08.2012
автор: Тетяна Мерега