«Хто я для Тебе? Звичайна перехожа,
Що на хвилинку у твій бік погляд зупинила,
І час застиг, стоїть на місці, схоже,
Чи мо’ я новий відлік часу утворила»
Наталка Полтавка
Застиглість часу
А може, відпусти віжки години,
Плин річки Часу, хай вперед іде.
А погляд зупини в кущі калини,
Що при криниці вдома тут росте.
Із гроном винограду, медом бджілки
Рушаймо в далечінь часів ходьби.
Хай Твоє «мо» постане в цвіті гілки,
Де виростуть нові смачні плоди.
***
«Нехай я перехожа, не біда,
Нехай мій зір твого ще не торкнувся…»
Наталка Полтавка
Зустрілися дороги наші
Між безлічі поетів й поетес.
Огляньмо зорі – неба стражі
У дзеркалі нічнім озерних плес.
Не знаю зір – їх суть таємну,
Астрологом не є: ні я, ні Ти.
А може з Неба дасть хтось линву
В знання, як шлях у «разом» віднайти.
По линві вгору через хмару,
В одну дорогу понад зелень гір,
Поглянь, женуть чуттів отару,
І погляд заряджає канонір.
Я обміняю ядер пару,
Позичимо ми декілька овець.
Не схоче – дам йому динари,
Чи ж фунти із Єгипту на кінець
22.08. ранок, автобус: Чортків – Тернопіль
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359251
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2012
автор: Ярослав Дорожний