(пісня)
Над світом пронісся густий снігопад,
Порошею даль пообтрушував,
Стежину сховав у замріяний сад
І став поміж нашими душами.
А ми виглядали хоч дрібку тепла,
Та небо сміялося зорями
І місяця око у наші тіла
Вп’ялося байдужістю скорене.
Мов постіль шпитальна улігся покров,
А щастя під скибами чорними,
Укрилася сонцем жагуча любов
За льодом покритими горами.
Аби під гарячим диханням розм'як
Бар’єр з переметів та інею,
Ми маємо разом промовити «так»
І вийти на зустрічну лінію.
Над світом пронісся густий снігопад,
Порошею даль пообтрушував,
Стежину сховав у замріяний сад
І став поміж нашими душами.
21.08.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358896
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2012
автор: Рідний