П’янка, хвилююча і зовсім не схожа на інші, стала для нас ця осінь. Вона стала альфа і омега в короткометражці нашого життя. Ми пустилися берега, і повертатися вже не було куди… Наша історія відійде у вічність, туди, звідки ми всі приходимо, туди куди все повертається. І я стерплю Танталові муки від твоїх зрад, від совісті, і безкінечного пошуку спокою. Мама говорила, не біжи поперед батька в пекло, та навіть воно у порівнянні із твоїм світом – здається раєм. Сізіфова праця не здається мені такою марною, порівняно із моїми щохвилинними намаганнями звільнитися з-під твого ярма. Оточуючі у свинячий голос кричали про мою одержимість тобою. Але я пройду дорогу від тернів до зірок і ми будемо разом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358232
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2012
автор: Lignt_in_nidht