Кажуть, мова - то душа народу!
Найдорожча з всіх прикрас і нагород.
Це, як вперше йти із мамою до школи,
це, як совість проростає у народ!
Ми вагаючись, шукаєм восьме чудо -
кожним кроком повтікаючи убік,
свою душу* прирікаючи на гріх:
"хай так буде, то пересічна застуда!"
Кожен раз бо я запитую Шевченка:
нащо, батько, Ти велів його шукать,
коли час ламає стрілки - йде назад.
"Українці і російськомовна сценка"...
Геть надія розгубила свої руки,
віра впевнено крокує у полон,
а любов - бутік брехливий чи салон
всіх моголів кличе у пекельні муки.
Кажуть, мова - то душа народу!
Скрізь століття українці, як вогонь
пронесли феномен мужності долонь,
щоб сьогодні кануть з символом дводушшя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357851
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.08.2012
автор: Ліна Біла