Так горіло у серці, та мусив мовчати тоді.
В круговерті великих і менших життєвих подій
Не помітив ні зраду спочатку, ні навіть листів.
Може, просто до того я вірити в це не хотів?
А, можливо, вона не діждалась мене і робот?
В круговерті своїх не важких, та рутинних, турбот,
У пелюшках по вуха, в борщах, у котлетах вона
Стала швидко чужою. І зрештою, кого вина?
Так горіло у серці, образа душила всього.
Але я не пробачив її. І себе, і того.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357473
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2012
автор: Олег Свіденко