Можливо рік, а може й два,
Але прийде моя весна.
Розквітне й заспіва вона…
Невже!Невже всі мрії і бажання
Й моє несповнене кохання –
Умруть!?...
Ні!!! Ні! Не збудеться цього ніколи!
Бо мрія моя золота –
Хоч і не збудеться вона, але сповна –
Наповнить душу радісним бажанням,
Любов’ю, ніжністю, коханням
до тебе…
А ти –
Не зможеш так відповісти!
Я знаю, знаю, точно знаю.
Й не буду я тебе просити,
Благати, плакати, молити.
Й не буду їздити, ходити
до тебе…
Мене не хочеш знать?
Будь ласка!
Коли така вже твоя ласка –
То зникну я з твого життя.
І не повернусь більш ніколи,
Бо вже немає вороття.
Можливо рік, а може й два,
Але прийде моя весна.
Розквітне й заспіва вона…
Запахне цвітом калиновим
Й запалить полум’ям червоним
Знівечене моє життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357365
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2012
автор: Єва Соль