Стоїть старий пеньок – трухлявий,
Та він таким не завжди був.
Колись тут дуб ріс величавий,
Про нього кожен вже забув.
Він бачив горе, бачив війни,
Життя і мрії поколінь.
Птахи гніздилися постійно,
Ховалися від спеки в тінь.
Він покривав усіх довкола
І споглядав усе з гори.
Його і блискавка колола.
Було під ним, аж три нори.
Під ним закохані стрічались,
Постійно грали дітлахи.
Пісні тут весело співались,
Відпочивали пастухи.
Він більш як двісті літ здіймався.
Він став окрасою села.
Від вітру, навіть, не гойдався.
В нім сила й міць завжди жила.
Та сталось лихо на біду.
Побудували тут будинки.
Він заважав багатію
Дивитись вранці на хмаринки.
Щоб вид з вікна був в нього гарний,
Старого дуба розпиляли.
Стояв пеньок лиш легендарний.
Сьогодні і його зірвали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357343
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2012
автор: Собко Вадим