Вагаюсь, іти в охорону, чи ні?..
Постійно ловити людину за руку.
Дивитись їй в очі важко мені,
Не подолаю я точно цю муку.
Немитим і заспаним у літню спеку
Потом пахтіть після зміни нічної.
Чекати постійно на небезпеку,
Хіба я хотів собі долі такої?
Взимку замерзлим давитися чаєм
І віддирати від чашки долоні.
Ми собі долі такої чекаєм?
Важко змагатись в життя марафоні.
Вірю, що це в мене не назавжди,
Буду і я для душі працювати.
Просто, період цей пережди…
Боже, не можу я більше чекати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357342
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2012
автор: Собко Вадим