Вишита ,заквітчана, сорочка:
білий сніг з червоним, у крові,
з тугою за долею синочка,
сльозинкою у кожнім ріднім шві...
Плаче ,у квітках,та не калина-
то душа вогнем ,моя,горить:
проводжала мама свого сина,
не забуду ,в серці,я ту мить...
Одягнусь, у мамину сорочку-
вицвілу... Куди спішать літа?
Образ мами,в рідному садочку ,
віддаляють, днями обміта...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357163
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2012
автор: Межа реальності