Гойдає вітер колиску дитячу.
Папірець із малюнком у даль полетів.
Я чую, що вітер співає і плаче.
І я у минуле поринуть схотів.
Згадав я тепло і канікули літні.
Хліб з цукром, варення, малину як їв.
Згадав продавчиню дуже привітну,
Щодня я скуплятися в неї хотів
Згадав перший комікс, що я прочитав.
І як у кіно я уперше пішов,
Як вперше з матусею я заспівав.
І як перший фантик із жуйки знайшов.
Ці згадки, мов кадри старого кіно,
Приємні і теплі, як ніжні картини.
Усе це було, наче й дуже давно –
Для мене пройшли лиш короткі години.
Здається, ще вчора я в школу ходив.
Годину назад святкував випускний,
Дипломну в училищі наче робив.
Донька народилась, чув плач голосний.
Усе промайнуло, мов кліп коротенький.
Поглянеш назад – ти неначе й не жив.
Мій світ незначний і дуже маленький.
Отак я за вчора сьогодні тужив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356964
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2012
автор: Собко Вадим