Та як би мовити... Та ніби не прощаюсь.
Так ніби я за ріг зайду на мить,
І граючись з тобою поквитаюсь,
Лиш розчерк кроку сумно забринить.
А ще, Котяк... веди себе слухняно,
І кожен день сумуй. Чекай на мій приїзд.
Печаль твоя - застигле меццо-п*яно -
Шкрябеться по ту сторону завіс.
Давай у Дзиґу... Нас розчулив Львів,
І в соте ми при каві закохались.
Мене, як незнайомку, спокусив...
І витримати казку було сил.
І ми прощали. І ми прощались.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2012
автор: Хельга Ластівка