Зґвалтоване серце тріпочеться, хоче ще жити...
Розірвані душі збирають кохання шматки...
Чи знаєш людино, що значить всім серцем любити,
коли почуття лиш невдалої звички витки?
Коли почуття - пошматований зовнішній глянець,
а справжня душа - недолугий страшний прототип.
У світі брехні твоє его - лише самозванець...
Подумай, істото, чи знаєш насправді хто ти?
Подумай,повір, подумати дуже доречно.
у світі де фальш в'ється смогом із кожних щілин,
Нікчемна істото ти думаєш це небезпечно
торкатися мозку просякнутих фальшю низин.
І паніка - пан, боягузтство твоя господиня.
Немає святого - прогнила уся святизна.
У світі людей кожна третя людина - тварина,
яка скаженіє від свого живого тавра.
Обман, лицемірство, скалічена віра вмирає.
Надія за руку із честю тирана стріча.
І це - наша ера, це - ера людей догорає,
мов та білосніжна, воскова, старенька свіча.
Людино, ти є? Якщо є, то послухай, благаю!
І байдуже як зрозумієш ти мої слова.
Людськая душа заслуговує шляху до раю,
Та в ката на щастя такої дороги нема!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355385
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2012
автор: Танюся